Приватний заклад Київська гімназія «Спільношкола»

Зіштовхнулися з найжахливішим, що може бути для дитини і батьків – відвертий боулінг в садочку. Ситуацію не вирішили ні завідуючі, ні психолог. Хоча не заперечували, що проблема є. Була дівчинка і її прихвостні (так назвала дітей психологиня садочку). Тож, ці діти ігнорували мою доньку, потім почали псувати речі. Ми досить довго намагалися вирішити проблему, але довелося забрати дитину. Шкодую, що пізно.

Із плюсів цієї школи в неї є тільки 2 переваги — гарна будівля, гарна їдальня. Все інше мінуси — на дитину всім байдуже, рівень знань нижче ніж в будь-які державні школі, булінг тільки вітається, в усьому що відбувається, у будь-яких ситуаціях, навіть якщо працівник закладу накричав матом на вашу дитину. По суті, якщо в дитини там є друзі, то це просто денний табір для дітей. Дуже велике питання з організаційними моментами, професійністютерів, жодне питання неможливо вирішити, на дітей всім просто байдуже. Наш особистий досвід нажаль взагалі дуже поганий, після їх підходу до навчання та спілкування з дітьми, Нам довелося брати консультацію у психолога, та наздоганяти програму з допомогою репетиторів. Можна сказати, що це практично найгірша приватна школа, з якою нам довелося стикатися. До повномасштабного вторгнення був досвід в іншій приватній школі, та півроку навчались у приватній школі на західній Україні. Серед оцих всіх шкіл Спільношкола найгірша.

Моя дитина мала конфлікти з вчителями у державній школі. Мені набридло з ними з'ясовувати стосунки. Ми вирішили спробувати приватну школу. На початку було відчуття невідомості. Приміщення, класи мають інший вигляд. Діти більш вільні, якщо прийти та подивитись зі сторони. Думала, що через це навчання може бути гіршим. Минув майже рік. Дитина вчиться, стала більш відкритою, довіряє вчителям. Може з ними поговорити, поставити питання і не соромиться сказати, якщо щось не зрозуміло або не встигає. З батьками вчителі не спілкуються і для мене це перевага ) Бо краще з'ясувати питання з однією людиною, розказати про наші запити та почути відповіді. Тому мені дуже подобаються зустрічі індивідуальні. Радію, що освіта може бути різною і ми живимо в час, де можна обрати ту школу, яка підходить нашій сім'ї. 

Дуже гарно продумана маркетингова модель продавати школу батькам. В реальності все по іншому. На дитину всім все одно. Ніхто ні за що не відповідає. Рівень знань дуже відстає від самої середньої державної школи. В усіх моментах буде винна ваша дитина. Так прийти погратись розбишакам, яких дисциплінують в державних. Пів уроку вчитель формально питає в кого як справи. 20 хв залишається на навчання. Після спільношколи дитина просто розцвіла в державній, повірила в свої сили. Чого варто подивитись на кількість учнів на фото, які перездають предмети. Тьюторів беруть без найменших скілів. Програма - не за віком, не продумана, не системна, не послідовна.

Влітку моя дитина їздила зі Спільношколою в табір. Виїзд запамʼятався, донька вперше побувала в печерах. Насправді вона вперше побувала і в таборі ) Я трохи хвилювалась, як вона там буде сама. Але вона телефонувала щовечора веселою, розповідала, як вони там відпочивають. Катаються на каяках, і на екскурсію в фортецю їздили, і фільми просто неба дивились. Повернулась більш самостійною та впевненою в собі. Побувала в цікавих місцях на території Українського Поділля. Плануємо поїхати й на Львівщину взимку разом з ними.