Моя дитина підліток

Практично всі батьки так чи інакше зіштовхуються із труднощами виховання дітей у підлітковому віці. Батьки при цьому намагаються їх контролювати, але це призводить до посилення деструктивної поведінки.

Дитина підліток.

Нічого не хоче, нічого не цікавить, цілий день грає у комп’ютерні ігри, ніякого інтересу до навчання, конфлікти з батьками… Лише частина з того, що можна почути від батьків підлітка. Батьки схвильовані майбутнім своєї дитини, а дитині, здавалось би, зовсім не цікаво як складеться життя далі.

Але, що ж стало причиною такої поведінки? Адже, батьки стільки робили для свого чада: давали все найкраще, на різні гуртки водили, репетитори іноземних мов навчали, модний одяг купували. Все для дитини… Однак, чи саме це було потрібно дитині у той чи інший період? Чи не було це бажанням батьків зробити свою дитину найкращою, а потім з гордістю сказати «ми вивчаємо дві іноземні мови, та ще займаємось музикою, танцями та футболом»?

Нерозуміння своїх бажань.

Нерозуміння своїх бажань з самого малечку і призводить до повної байдужості у підлітковому віці. Деякі батьки надміру опікають своїх дітей, проектуючи свої страхи на дитину. Коли для них самих світ є небезпечним, де можуть образити чи навіть набити, батьки будуть до 9 класу водити дитину за ручку до школи, не дозволяють гуляти аби дитина не потрапила у погану компанію: раптом їхнього хлопчика навчать палити або лаятися поганими словами? А потім, через кілька років, батьки захочуть, щоб їхня дитина стала відповідальною, впевненою та ініціативною.

Самостійність та відповідальність.

Передумовою самостійності та відповідальності дитини є розуміння власних бажань та отримання власного життєвого досвіду. Перші бажання виникають ще у віці 3-4 років. Під час будь-якої гри у дитини починає зароджуватись бажання. Спочатку неусвідомлене, потім більш конкретне: «хочу велику пожежну машинку». Батьки не відмовляють, але просять зачекати до дня народження або зарплатні. Дитина  чекає, мріє, вчиться контактувати зі своїм внутрішнім світом. А потім омріяне бажання здійснюється.

Та така ж ситуація може вирішитись по іншому. Дитина відразу ж отримує, що хоче, або батьки відмовляють «у тебе є безліч інших машинок». І все, бажання не отримало продовження і мріяти немає про що. Тобто, з найкращих побажань, батьки забирають у дитини найнеобхідніше: вміння бажати, мріяти, радіти за реалізацію своїх бажань. А потім з’являється байдужість: навіщо щось хотіти, коли батьки краще знають, що йому потрібно.

Часто у підлітковому віці спрацьовує супротив, а іноді агресія, небажання робити так, як хочуть дорослі, уже хочеться по-іншому, але ж дитина не навчилась розуміти саме свої бажання і що з цим робити, тому й виходить усе незграбно, або взагалі нічого не хочеться робити, очікуючи постійну критику дорослих.

Що робити батькам?

Дозволити дитині бути собою, не кращим за когось, не ідеальним, але вирости впевненим в підтримці та любові батьків, які дозволяють йти за своїми внутрішніми бажаннями, дозволяють помилитися і завжди будуть поруч, коли того потребує дитина.

Так, доводиться вибирати:

• або ваша дитина  виросте слухняною, завжди згодною з вами, яка відповідатиме вашим очікуванням,
• або ж відкритою, енергійною, ініціативною, яка сміливо йтиме до своєї мети.

Користь від безлічі додаткових занять є досить відносною.

Іноді за повною зайнятістю, дитина пропускає найважливіше – своє дитинство. Адже, дійсно важливим є навчитися спілкуватися з однолітками, гуляти та придумувати свої ігри, збирати навколо себе команду, вигравати та переживати поразку.

Іноді, підлітку необхідно понудьгувати аби насправді чогось захотіти, послухати музику, або подивитись фільм, лежачи на дивані, адже в цей час відбувається пізнання себе. Що стосується комп’ютерних ігор та соціальних мереж, і це є необхідною частиною їхнього життя, яку батьки мають сприймати, звичайно, при тому домовлятись про певні обмеження в часі, але не руйнуючи внутрішній світ своєї дитини критикою та тотальною забороною.

Відношення батьків до дитини, яка є підлітком, потребує певних змін. Якщо перевірити кармани у першокласника – це нормально, то з підлітком це не допустимо. Підліток потребує вашої довіри. Йому необхідно відчувати свої кордони, власний простір та повагу на його особисте життя. Для підлітка найважливішою частиною його життя стає спілкування з однолітками. Надважливим стає його зовнішній вигляд, але це не означає, що йому не потрібні батьки. Навпаки, саме в цей період батьки необхідні не у ролі тих, хто наказує та критикує, а хто готовий вислухати зрозуміти та підтримати.

Дитячий психолог, Людмила Пясецька