Державна політика щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

У статті визначено основні засади державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сімейний кодекс України (Розділ IV, глави від 18 до 20-2, статті від 207 до 256-8) [5] та Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлюють форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

• усиновлення;
• встановлення опіки чи піклування (переважно для кровних родичів);
• патронатна сім’я;
• прийомна сім’я (1-4 дитини);
• дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) (5-10 дітей, у т.ч. включаючи власних дітей);
• установи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (інтернати, дитячі будинки, притулки тощо).

До основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування можна віднести:

• створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім’ї;
• виховання та утримання дітей за принципом родинності;
• сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;
• забезпечення пріоритету форм влаштування;
• захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей;
• створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя;
• забезпечення права на здоровий розвиток;
• забезпечення соціально-правових гарантій; створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги;
• формування системи соціальної адаптації;
• забезпечення вільним вибором сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам та бажанням особистості дитини а також запитам ринку праці;
• належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування;
• вжиття заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги.