Психоемоційні розлади у дітей: сучасний погляд на проблему та виклики для психолога

У статті розглядається феномен психоемоційних розладів у дитячому віці як одна з найактуальніших проблем сучасної дитячої психіки.

Психоемоційні розлади у дітей: сучасний погляд на проблему та виклики для психолога.

Дитинство традиційно сприймається як період безтурботності, гри та емоційної стабільності. Проте реалії сьогодення — соціальні зміни, нестабільність, надмірні інформаційні навантаження — все частіше стають фоном для розвитку психоемоційних порушень у дітей. Згідно з останніми дослідженнями, близько 10–20% дітей у світі мають ті чи інші психоемоційні труднощі, які за відсутності своєчасної допомоги можуть перерости у більш серйозні психічні розлади в підлітковому чи дорослому віці.

Психоемоційні порушення — це функціональні або стійкі емоційні збої, що проявляються в тривожності, дратівливості, нестабільності настрою, пригніченості, страхах, а також у поведінкових проблемах. Вони не завжди мають органічну основу, однак впливають на якість життя дитини, її навчання, стосунки з однолітками та дорослими.

Основні види психоемоційних розладів у дітей

Психоемоційні труднощі можуть мати широкий спектр проявів. Серед найпоширеніших розладів, з якими стикаються дитячі психологи, можна виділити:

Тривожні розлади(генералізована тривога, соціальна тривожність, страхи, фобії). Діти з такими розладами часто демонструють підвищену збудливість, страхи перед школою, оцінюванням, спілкуванням, перебільшену реакцію на зміни або невідомі ситуації.

Депресивні стани. У дітей депресія проявляється інакше, ніж у дорослих: це можуть бути замкнутість, апатія, соматичні скарги (болі в животі, голові), дратівливість, порушення сну й апетиту, втрачення інтересу до гри або навчання.

Емоційно-нестабільна поведінка. Часто діти демонструють перепади настрою, агресивні реакції, істерики, що не відповідають віковим нормам. Це може бути ознакою глибших афективних або регуляторних порушень.

Психосоматичні розлади. Напруга та невисловлені емоції часто «тілесно» виражаються через часті захворювання або соматичні симптоми без органічної основи: нудота, головний біль, енурез, тики.

Порушення адаптації. Переїзди, розлучення батьків, булінг, хронічний стрес часто спричиняють дезадаптацію, що проявляється у вигляді емоційної відстороненості, протестної поведінки або регресивних реакцій (наприклад, повернення до дитячих форм поведінки).

Причини психоемоційних порушень

Причини психоемоційних розладів можуть бути як внутрішніми (біологічна вразливість, темперамент), так і зовнішніми (виховання, травматичні події, стиль сімейної взаємодії). Досить часто у дітей зустрічається феномен "дзеркального" реагування на проблеми дорослих: емоційний фон батьків, приховані конфлікти в родині, гіперопіка чи навпаки — емоційне нехтування — усе це впливає на внутрішній стан дитини.

Особливо чутливими є діти з підвищеною сенситивністю, у яких емоційна сфера розвинута раніше за раціональну. Вони схильні до глибокого переживання, часто тримають все в собі, і ззовні здаються «тихими» чи «зручними», але можуть мати глибокі внутрішні конфлікти.

Діагностика та роль психолога

Важливим завданням дитячого психолога є своєчасне виявлення психоемоційних порушень, диференціація їх від вікових криз або реактивних станів, а також визначення рівня стресу й факторів, які його підтримують. Для цього використовуються спостереження, проективні методики, опитувальники, бесіди з батьками та педагогами.

Психолог також є ланкою між дитиною, родиною, вчителями та лікарями (зокрема, психіатрами чи неврологами), особливо коли розлад виходить за межі психологічної компетенції. Вміння розпізнати, коли дитині потрібна консультація психіатра, — критично важливе для фахівця, що працює з дітьми.

Психологічна допомога та підтримка

У роботі з дітьми з психоемоційними порушеннями важливо створити безпечний, емпатичний простір, де дитина зможе виразити свої емоції та поступово навчитися їх регулювати.

У деяких випадках необхідна психотерапія або медикаментозна підтримка — особливо якщо психоемоційні розлади поєднуються з соматичними або психіатричними симптомами.

Дитячий психолог має бути не лише емпатійним, а й озброєним знаннями про психопатологію, клінічні прояви розладів, динаміку розвитку симптомів і критерії, що вказують на необхідність направлення до психіатра.

Хочеш впевнено орієнтуватися у світі дитячих емоційних розладів і діяти професійно?

Запрошуємо тебе пройти курс «Психіатрична пропедевтика: Дитяча психіатрія для дитячих психологів»!

Тут ти навчишся:

• Розрізняти норму, кризу, розлад.
• Розуміти психіатричну термінологію у дитячій сфері.
• Впевнено диференціювати тривожність, депресію, афективну нестабільність.
• Визначати, коли потрібне втручання психіатра.

Побачити, що стоїть за "проблемною поведінкою".

Курс — це синтез практичних знань, клінічних прикладів і системної логіки. Обирай професійність і дій у найкращих інтересах дитини. Приєднуйся до курсу вже зараз!