Побори чи благодійні внески: чи мають батьки платити у фонд школи

Практика збирання грошей з батьків в українських школах триває вже не одне десятиліття. Уже міцно вкоренилася думка, що робити ремонти, сплачувати охорону та господарчі потреби в школі мають саме батьки, адже роблять це для своїх дітей. Тож розбираємось, чи мають батьки здавати гроші у шкільні фонди та які існують альтернативи.

Традиція здавати «гроші на штори» пов’язана з тим, що в певний період на освіту дійсно виділялося замало коштів і батьки вимушені були «латати діри» власними зусиллями. Але часи змінюються, а звички залишаються. Майже у кожній школі існують фонди, куди батьки здають гроші на потреби школи та класів. Сьогодні у фонди класу батьки в середньому збирають по 50–150 гривень на місяць. З фондами школи ситуація по регіонах різниться, адже частина шкіл через війну зруйновані вщент, частина працює дистанційно, в окремих закладах збори добровільні, в інших — «примусово-добровільні», а деякі заклади отримують достатньо фінансування, тож зовсім не збирають гроші з батьків. Хотілося, щоб така практика стала загальноприйнятою, але наразі поки маємо проблему поборів у школах.

Збори грошей у шкільні фонди: що говорить закон

Питання фінансування шкіл регулюють Закони «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту». У них йдеться про те, що загальна середня освіта в державних закладах є безоплатною, а утримання, тобто фінансування цих комунальних закладів здійснюється з державного / місцевих бюджетів громад. Іншими словами — за законом ви не повинні покривати фінансові витрати школи, де навчається ваша дитина.

Водночас закон не забороняє благодійних внесків, але для таких переказів мають бути створені окремі рахунки у благодійних фондах. При цьому заснувати такий фонд можуть батьки / громадські об’єднання, але не адміністрація / працівники школи. Також для допомоги школі можуть створюватися спеціальні рахунки в управлінні освіти. І будь-які внески мають бути лише добровільними. Ба більше: у коментарях до платежу ви можете «конкретизувати» допомогу, вказавши для якого класу або на яку потребу надсилаєте кошти. Тоді їх не зможуть використати не за призначенням. Наприклад: «для закупівлі жалюзі для 3-Б класу школи № 1» або «на ремонт стелі в актовій залі школи № 2».

Також законом передбачено, що всі заклади, що отримують фінансову допомогу, повинні публікувати на своїх офіційних сторінках звіти про надходження та використання отриманих грошей, товарів чи послуг. Отже, ви можете з відкритих джерел дізнатися, куди саме та скільки коштів було витрачено. Якщо з певних причин такого фінансового звіту на сайті школи ви не знаходите, запитайте про це в адміністрації закладу. Працівники зобов’язані надати таку інформацію.

Чому виникають потреби у зборі коштів з батьків

Здається, що відповідь знаходиться на поверхні — немає достатнього державного фінансування. Але для початку слід розібратися, як відбувається фінансування шкіл.

Наприкінці кожного календарного року заклади освіти планують свої потреби на наступний рік та подають бюджетні запити до органів місцевої влади. У цьому запиті директори прописують, які суми на які цілі потрібні, щоб заклад успішно функціонував: ремонт, комунальні послуги, охорона, облаштування майданчиків, побутова хімія тощо. Далі чиновники аналізують запити та ухвалюють рішення, на що виділяти кошти. Для задоволення всіх потреб грошей часто бракує, але на ключові статті (наприклад, ремонт даху чи аварійної ділянки подвір’я) їх виділяють.

Проте бувають випадки, коли школа з різних причин не просить владу виділити кошти на якісь потреби, тобто замовчує проблему. Причини різні: від незнання, як правильно оформити кошторис на певний запит, до сподівань розв’язати проблему «власними» зусиллями, тобто коштом батьків. Звідси й починає «рости коріння» шкільних фондів. Тож недарма новий професійний стандарт для директорів шкіл визначає їх ключову роль як менеджера, який вміє стратегічно планувати діяльність. Варто сказати й про те, що самі члени батьківських комітетів, бува, перегинають палицю, ініціюючи закупівлі / ремонти, без яких можна обійтися, про що неодноразово створювалися теми у фейсбук-групі БАТЬКИ SOS.

Тож не лише брак державного фінансування лежить в основі «добровільно-примусових» фондів, але й невміння окремих керівників передбачити проблеми та надмірна активність деяких членів батьківських комітетів, які за незнанням намагаються виконати роботу чиновників, які мають розподіляти кошти на освітні потреби. Навіщо виділяти гроші на те, що вже куплено або відремонтовано?

У школі вимагають гроші: що робити

Якщо у школі вас просять здати гроші на ремонт / поточні проблеми, запитайте в адміністрації, чи робила вона запит на такі потреби. Якщо директор ухиляється від чіткої відповіді, ви можете надіслати інформаційний запит в управління освіти, щоб дізнатись, на які закупівлі школа просила кошти. Це можна зробити як шляхом звернення до працівників відомства через електронну пошту, так і через вебсайт Доступ до правди.

Якщо виявиться, що керівництво не робило запит до органів влади, ви можете запропонувати адміністрації написати таке клопотання зараз або передбачити потрібні послуги / товари на наступний рік, якщо ситуація некритична. Якщо ж виявиться, що директор гроші просив, але їх дійсно не виділили, тоді ви можете або долучитися до збору, але лише за бажанням, або запропонувати адміністрації разом продумати альтернативи збору коштів у фонди.

Якщо гроші збирають на потреби класу, де вчиться ваша дитина, ви можете спочатку запитати у членів батьківського комітету про прозорість таких зборів. Тобто чи звітують вони, куди витрачають кошти. Формат може бути різним, наприклад, гугл-таблиця, до якої є доступ у всіх батьків класу та де чітко видно скільки грошей зібрали, які суми та куди витратили з прикріпленими посиланнями на сканкопії чеків. А далі вже вирішувати, чи долучатиметеся до цього, чи ні.

Пам’ятайте: ви маєте право відмовитись сплачувати у шкільні фонди. Якщо на вас «насідають» або почався булінг дитини, ви можете подати скаргу до управління освіти.

Які ще є варіанти фінансування школи

У статті 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту» зазначено, що «іншими джерелами фінансування закладів загальної середньої освіти можуть бути:

• доходи від надання платних освітніх та інших послуг;
• благодійна допомога відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації;
• гранти;
• інші джерела фінансування, не заборонені законодавством».

Отже, для поліпшення матеріально-технічного стану школи можна, зокрема, залучати грантові кошти, проводити краудфандингові та фандрейзингові кампанії (це методи залучення ресурсів за допомогою спільних зусиль: різноманітних флешмобів, акцій, толок тощо). Якщо у вас є змога та бажання, ви можете допомогти відстежувати грантові можливості, підписавшись на розсилку різних фондів, або долучитися до написання заявок, щоб за першої ліпшої можливості подати її на участь у відкритих проєктах.

«Не»грошова допомога батьків: практичний досвід

Досвідом того, як змінювати умови в школах не лише з власного гаманця, з нами поділилася Світлана Агаджанян, громадська діячка, авторка-реалізаторка проєктів у сфері освіти з Донеччини: «У 2018 році ми поставили перед собою стратегічну ціль — досягти, щоб батьківське самоврядування нашого міста Дружківка долучалися до альтернативних методів збору коштів, зокрема через написання проєктів і грантових заявок, фандрейзингові кампанії. І розпочали з інформаційної кампанії, випустивши відповідний цикл сюжетів». Цікавими та такими, що спонукали до змін, виявилися досвіди батьківських самоврядувань Харкова та Львова, які на той момент уже навчилися взаємодіяти з владою в питанні фінансування шкіл. Радимо подивитися ці сюжети, щоб зрозуміти, що зміни цілком можливі — варто лише об’єднатися та звертатися до чиновників із конструктивними пропозиціями.

Після цього для освітян та батьків активісти провели форум Батьківська самоорганізація, де зокрема презентували систему відкритих бюджетів Open School in UA, яка з 2015 року успішно працювала в Херсоні, а згодом поширилися у багатьох регіонах країни, зокрема на Дніпровщині та Миколаївщині. Open School — це інструмент, який дозволяв бачити потреби кожного закладу та чиїм коштом вони покриваються: з бюджету, батьківськими внесками. Тобто в будь-який момент кожен охочий міг подивитися, які потреби наразі є у школи, скільки коштів на це потрібно, чи закладені вони в кошторис, та при бажанні зробити благодійний внесок та бути впевненим, що гроші підуть саме на цю потребу. Наразі проєкт призупинений.

Світлана розказує, що в листопаді 2018 систему Open School вдалося впровадити в декількох містах області, попри те, що спочатку директори шкіл та представники батьківських комітетів двояко поставилися до такої новації. Але згодом вже об’єднані спільною метою — залучити додаткові кошти на освіту — батьки та вчителі пройшли навчання, як залучати додаткові ресурси, та провели фандрейзингову кампанію, зібравши разом понад 46 000 гривень на втілення дитячих мрій, адже проєкт враховував саме потреби дитини в закладах освіти. За ці кошти організатори закупили спортивний інвентар, розвивальні ігри, гімнастичні набори тощо та передали до закладів освіти.

Тож якщо ви прагнете, щоб подібні зміни відбулися й у вашій громаді, радимо не конфліктувати з адміністрацією школи, а обрати шлях конструктивного діалогу та співпраці з освітянами й чиновниками. Тобто якщо у вас є бажання не лише власним коштом поліпшити фінансово-матеріальний стан закладу, де навчається ваша дитина, ви можете, об’єднавшись з іншими небайдужими батьками, звертатися з ініціативами до органів місцевого самоврядування, долучатися до написання грантових заявок, ініціювати різні фандрейзингові кампанії. Як показує досвід батьків з різних регіонів: якщо проявляти ініціативу, змінити підходи до батьківських внесків у школі цілком можливо!

Читайте новину про реформу середньої освіти та інші новини про школу на Education.ua.