Правильно оформіть роботу, що виконується працівником в іншому населеному пункті

Зазвичай в інших населених пунктах підприємство створює свої відокремлені підрозділи — філії або представництва, керівники яких, як правило, наділяються повноваженнями укладати трудові договори з найманими працівниками.

Часом виникає необхідність прийняти на роботу працівника в населеному пункті, у якому немає ані філії, ані представництва підприємства. Така робота, залежно від змісту трудової функції, може бути організована за кількома варіантами:

• працівники можуть виконувати роботу вдома, у такому випадку трудові відносини з ними оформлюються як з надомниками;
• працівники працюють в офісі, який для них орендує підприємство, або на торговельній точці;
• робота передбачає постійні роз’їзди працівників на певній території без облаштування робочого місця.

Підприємство може створити структурний підрозділ (не відокремлений) в іншому місті та організувати робоче місце для його працівників (орендувати офіс, облаштувати меблями, необхідним устаткуванням тощо). У такому випадку працівників приймають на роботу до цього підрозділу, а в наказі про прийняття на роботу і трудовому договорі (який бажано укласти в письмовій формі) та в посадовій інструкції працівника зазначається адреса його робочого місця (офісу, точки продажу в торговельному центрі тощо). Облік робочого часу таких працівників має здійснювати керівник структурного підрозділу (відділу, управління тощо), в якому вони працюють.

На практиці трапляються також випадки укладення трудового договору з працівником (як правило, з торговельним представником), який проживає в іншому населеному пункті, в якому немає ні філії, ні представництва підприємства, ні структурного підрозділу і навіть облаштованого робочого місця. Зазвичай робота таких працівників відбувається частково вдома, але більшу частину робочого часу вони проводять у роз’їздах по місту, області або іншій ввіреній їм території. В установлені дні такі працівники мають приїжджати до головного офісу підприємства.

Питання щодо оформлення трудових відносин з такими працівниками законодавством не врегульовані. Виконувана ними робота має ознаки роз’їзного характеру та надомної роботи. Тому перш за все слід визначитися, який вид робіт в обов’язках такого працівника має переважний характер — роз’їзна робота чи робота вдома. Залежно від відповіді на це запитання слід обрати варіант оформлення трудових відносин.

Щодо визначення поняття «роз’їзний характер робіт» слід керуватися Положенням про виплату надбавок, пов’язаних з пересувним і роз’їзним характером робіт у будівництві, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.1989 р. № 169/10-87, оскільки іншого документа з цього питання в українському законодавстві немає. Згідно з п.2 цього Положення роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування підприємства, та поїздки працівників у неробочий час від місця розташування підприємства до місця роботи на об’єкті і назад. Поїздки працівників до іншого населеного пункту, в якому розташована адміністрація підприємства, не будуть вважатися відрядженням. Таким працівникам можуть установлюватися надбавки за роз’їзний характер робіт на підставі постанови КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 р. № 490.

Трудовий договір з працівниками, які працюють в іншому населеному пункті, слід укладати в письмовій формі. У договорі потрібно визначити:

• на якій території (або за якою адресою) повинен працювати працівник;
• як часто і на яких умовах він повинен приїжджати до головного офісу підприємства;
• яким чином буде виплачуватися заробітна плата: з каси підприємства чи шляхом перерахунку на зарплатну картку працівника;
• як буде обліковуватися робочий час працівника;
• які підтвердні документи щодо виконаної роботи працівник повинен надавати до головного офісу та в які терміни, тощо.

Для оформлення трудових відносин (прийняття на роботу, переведення, звільнення тощо) такі працівники, як правило, приїжджають до головного офісу. Там же на них в загальному порядку ведеться трудова книжка, особова справа, особова картка № П-2. Тобто працівники, які працюють в інших населених пунктах без створення там відокремленого структурного підрозділу, належать до штату головного підприємства.

Від "журналу Кадровик України"