Згідно зі статтею 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях.
Частина третя статті 23 КЗпП зобов’язує роботодавців повідомляти про прийнятих працівників центральний орган виконавчої влади, яким є Державна фіскальна служба України (далі — ДФСУ).
Порада надана на прикладі прийняття особи на роботу слюсарем, проте в Класифікаторі професій (далі — КП) немає назви просто «Слюсар» (усі професійні назви робіт слюсарів наведені з уточнюючими словами).
Відповідно до п. 2 Закону про ЄСВ для осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги),строк виконання яких перевищує календарний місяць.
Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина.
Деякі юристи вважають, що норми чинного законодавства ніби-то дають право на переведення з основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом і навпаки.
Відповідно до ст.9-1 КЗпП підприємство в межах своїх повноважень та за рахунок власних коштів може встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для своїх працівників.
Найпоширенішою є практика написання листів-клопотань, в яких керівник підприємства, що бажає працевлаштувати працівника за переведенням, звертається до його теперішнього роботодавця з проханням звільнити працівника за п.5 ст. 36 КЗпП.