Львівський художній ліцей при Львівській національній академії мистецтв

Сторінка 6/6 Я навіть боюся порівнювати ліцей із Труша, де діти після 4 років навчання отримують професію та складають вступні екзамени в ЛНАМ чи ІПМТ на 197+ балів. Краще йти в Труша. Навіть якщо потрапите не на ту спеціальність, яку хотіли, або підете на контракт, ви все одно будете в плюсі, бо отримаєте професію та сильну базу для вступу у виш. Ще один плюс ЛХЛ — там можна знайти коло спілкування. Але подумайте, чи воно того варте. Такі ж компанії ви знайдете потім і в Труша, і у виші. Коротше, я дуже обурений. Не рекомендую. Особливо після 1 вересня 2027 року взагалі не бачу сенсу там вчитися. Якщо хочете реально навчитися малювати — готуйтеся до вступу в Труша заздалегідь і не повторюйте моїх помилок.

Сторінка 5/6 Також є ярмарки, День ліцеїста-художника, конкурси та підтримка ЗСУ. Ярмарки — це хороша штука. Діти продають свої роботи та допомагають ЗСУ — це круто. Але День ліцеїста-художника — це коли вас кожного року змушують усім класом готувати виступи, вчити пісні чи танці. Нащо це робити? Діти знову витрачають купу часу на підготовку. А де навчання? Я навіть мовчу про те, що після 2026 року ліцеї перейдуть на нову систему. Навчання буде до 12 класу, а вступ після 8 класу взагалі закриють. Вступити можна буде лише після 9 класу. Якби йти в ЛХЛ лише на 8–9 класи, а потім одразу вступати в Труша — це ще можна було б розглядати як варіант.

Сторінка 4/6 Навіщо це вам, коли ви можете самі спробувати все це в студії або вдома без тиску оцінок і дедлайнів? Найсмішніше те, що з 8 по 10 клас ти робиш буквально кожного семестру лише приблизно по два рисунки і по два живописи. Для художнього закладу це дуже мало. За такий час важко нормально прокачати навички, особливо якщо ти плануєш вступати у мистецький виш і конкурувати з людьми, які роками цілеспрямовано готуються саме з рисунку та живопису. Якби забрати всі непотрібні предмети і залишити основні — рисунок, живопис і композицію — а кількість занять із них збільшити в кілька разів, тоді можна було б хоча б наблизитися до рівня Труша.

Сторінка 3/6 Проблема в тому, що основні предмети для вступу у виш, такі як рисунок, живопис і композиція, просто губляться серед купи всього іншого. Замість того щоб максимально качати базу для вступу, діти розпорошуються на десятки різних напрямків. У результаті часу не вистачає ні на нормальну підготовку до творчого конкурсу, ні на НМТ. Чесно, я не розумію, навіщо пробувати буквально всі техніки на світі: від ткацтва до копіювання картин, ліплення і шрифтів. Нас змушують це все робити під тиском оцінок і дедлайнів. Це собачий брєд. Ви спробуєте шрифти, ліплення, батик, зробите копію картини, позаймаєтесь дизайном та декоративним мистецтвом і навіть зробите гобелен формату А4.

Сторінка 2/6 Про звичайні уроки теж тяжко говорити через те, що в ліцеї дуже багато непотрібних художніх предметів, а основні скорочені. Вчителям не вистачає часу на пояснення тем, діти готуються до нереалістичних дедлайнів, ще й додатково мають виконувати завдання з мистецьких та основних предметів. Все дуже просто: більше предметів — більше потрібно часу, скорочення основних предметів — діти тупіють, плюс більше завдань — діти ще й втомлені та не встигають. Ось такий вам гнилий пиріг. Є ось такі предмети: батик, технології, написання шрифтів, рисунок, живопис, композиція, кольорознавство, дизайн, декоративне мистецтво і просто мистецтво.