Склад числа: як пояснити дитині 5–7 років

Три способи пояснити дитині 5–7 років, з чого складається число: на предметах, через образи з історіями та через будиночок чисел. Розбираємо, з чого почати, коли переходити до наступного й чому зубріння тут не працює.

Склад числа — це те, на чому потім тримається вся арифметика: додавання, віднімання, перехід через десяток. Дитина, яка знає, що вісім — це п'ять і три, у школі не рахує на пальцях. Дитина, яка цього не знає, рахує ще довго.

Але пояснити склад числа виявляється складніше, ніж здається.

Чому абстрактні приклади не працюють

Дитина в п'ять років не бачить за записом «3 + 2 = 5» нічого, крім значків. Символи їй поки нічого не говорять.

Коли числа даються списком прикладів, мозок сприймає їх як окремі, ніяк не пов'язані факти — і кожен доводиться запам'ятовувати сам по собі. Виходить кілька десятків незв'язаних чисел, які так само швидко забуваються.

Щоб дитина зрозуміла, що п'ять складається з трьох і двох, їй треба це побачити: розкласти п'ять предметів на дві купки або зустріти ті самі числа в історії, де вони щось означають.

Спосіб перший: з предметами

З цього починають завжди. Знадобляться ґудзики, кубики, лічильні палички — будь-що, що можна порахувати й переставити.

Покажіть дитині ціле — наприклад, п'ять кубиків. Розділіть на дві групи: «тут чотири, а тут один. Скільки разом? П'ять!»

Тепер перекладіть інакше: «а якщо три і два? Все одно п'ять».

Далі найважливіше — показати, що варіантів кілька. Поверніться до тих самих п'яти кубиків і розкладіть ще раз: два і три. Питання, яке треба поставити вголос: «а ще як можна?»

Для дитини це маленьке відкриття: одне число розкладається кількома способами, і всі вони правильні.

І ще одне правило, найпростіше й найдієвіше: проговорюйте вголос щоразу. Саме фраза «п'ять — це три і два» запам'ятовується, а не саме перекладання.

Спосіб другий: через образи й історії

Предмети добре працюють, поки дитина з ними. Але щойно ви їх прибрали, число знову стає абстракцією. Образ залишається з дитиною завжди.

Кожна цифра отримує свій візуальний образ: двійка — пташка, трійка — лисичка з хвостиком, четвірка — будиночок. Далі ці образи стають героями коротких історій, у яких вони «приходять одне до одного в гості» й утворюють число.

Дитина запам'ятовує не комбінацію цифр, а картинку. І це працює краще за повторення — бо картинка має сюжет, а комбінація ні.

Побічна користь: створені образи потім допомагають запам'ятовувати й іншу інформацію. Це вже мнемотехніка — прийоми, які допомагають запам'ятовувати. У дошкільному віці вони засвоюються легко.

Саме на цьому побудований «Склад числа» для дітей 5–7 років у дитячому центрі «Діти майбутнього»: дев'ять чисел — дев'ять історій, а наприкінці квест, у якому все вивчене треба застосувати.

Спосіб третій: будиночки чисел

Коли предмети й історії вже освоєні, час перейти до малюнка.

Намалюйте будиночок. На даху живе «господар» — наприклад, число шість. Усередині два стовпчики кімнат, поверх за поверхом.

В одному стовпчику числа вже вписані: один, два, три, чотири, п'ять. Дитина вписує сусіда навпроти — того, з ким разом виходить шість.

Виходить маленька табличка, де видно весь склад числа одразу. І саме така табличка потім з'явиться в школі — тож дитина прийде туди з уже знайомою опорою.

Способи можна поєднувати

Вони не виключають один одного: можна розкласти предмети й одразу вписати числа в будиночок, а образи підключити тоді, коли дитині захочеться історії. Головне — щоб дитина бачила частини всередині числа, а не запам'ятовувала їх зі слів.

І найкраще склад числа засвоюється тоді, коли дитина про це не здогадується. Так побудовані заняття з підготовки до школи в дитячому центрі «Діти майбутнього»: математика йде всередині сюжету — дитина допомагає героям, рахує, розподіляє, добудовує — і склад числа закріплюється сам собою. Математика тут не мета, а спосіб розв'язати ситуацію.