Як подолати бар’єр, який сформувала шкільна англійська?

Багато хто після вивчення англійської в школі втрачає віру в те, що колись зможе опанувати цю мову. Або просто вже не має бажання вчити її знову. Чому ми часто виходимо зі школи без міцних мовних знань, натомість заробивши бар'єр, який нам заважає?

Зміст

1. Головна проблема школи — формат навчання 
2. «Знаю, але не говорю»
3. Спадщина шкільних оцінок — страх помилятися
4. Як змінюється підхід на сучасних курсах?
5. Чому дорослим іноді легше почати заново, ніж відновити старі знання?

Головна проблема школи — формат навчання

Основною проблемою шкільного вивчення англійської є не програма, а формат. Фокус на письмових завданнях та тестах, читанні вже готових текстів вголос, а пізніше — підготовці до вступних іспитів. Розмовні навички залишаються без вартої уваги або ігноруються зовсім. У результаті студенти можуть добре виконувати завдання на папері, розуміти англійську на слух, але губитися за потреби самостійно висловитися, підтримати розмову, або швидко відповісти. 

«Знаю, але не говорю»

З'являється таке саме через брак розмовної практики, коли ми добре знаємо правила, але самі сказати нічого не можемо. У такому випадку всі знання англійської залишаються пасивними. Вони допомагають нам впізнавати знайомі слова й конструкції, розуміти їх під час читання або на слух, але напряму не використовуються. Натомість активні знання допомагають самостійно діставати потрібні слова з пам’яті та використовувати їх у власному мовленні. 

Щоб перевести вивчене в активний стан, недостатньо кілька разів перечитати правило та вивчити купу слів — потрібно регулярно використовувати мову: відповідати на запитання, складати власні речення, переказувати, вести діалоги та обговорювати різні теми. 

Спадщина шкільних оцінок — страх помилятися

Це властиво багатьом людям, які вже давно закінчили школу. Робиш помилку — отримуєш гіршу оцінку. Одразу думка, що краще тоді мовчати і не брати участь, адже тоді такого не станеться. 

Зараз багато викладачів намагаються відійти від системи «правильно / неправильно» і замість цього пояснюють студентам, чому саме у різних випадках ми відповідаємо «ось так» або «саме так», спираючись на установку, що помилки — невіднятна частина навчального процесу. У цьому немає нічого соромного чи страшного. Ви точно чули вираз на кшталт: «не помиляється лише той, хто нічого не робить». Ось це й воно.

Так, наприклад, 80% заняття на курсах англійської у Green Forest відведено для практики говоріння. Групове навчання працює навіть краще за індивідуальні заняття чи практику зі штучним інтелектом. Коли в групі кілька людей відповідають на одне й те саме питання, ви чуєте різні варіанти відповідей (і правильні, і з помилками) — і вчитеся ще й на чужому досвіді, а не тільки на власному. До того ж жива група тренує реакцію: співрозмовник не підлаштовується під вас й не завжди каже те, що ви очікуєте почути, на відміну від чат-бота, який завжди терпляче чекає та формулює відповідь так, як зручно саме вам. 

Як змінюється підхід на сучасних курсах?

Багато зусиль сучасних викладачів йде на те, щоб розговорити студентів та допомогти їм позбутися сформованого в школі бар'єра через нестачу розмовних практик. Все частіше на курсах використовується task based learning, де уроки фокусуються на конкретній розмовній та практичній меті, виконують role plays де ведуть діалоги від імені заданих персонажів, а також проводять дискусії на різносторонні й актуальні теми. 

Ба більше, нахил також йде на створення комфортної атмосфери на уроках, де студенти не те що не боятимуться говорити англійською, а навпаки матимуть власне бажання робити це регулярно. А якщо комусь хочеться додатково відпрацювати конкретну тему чи просто отримати більше практики, то для цього можуть бути ще індивідуальні уроки. Наприклад, можна розглянути зручний формат мікрозанять по 30 хвилин, як-от Utalk, що добре доповнює групове навчання, а не замінює його.

Чому дорослим іноді легше почати заново, ніж просто доповнити старі знання?

Часто здається, що спочатку потрібно відновити всю англійську, яку колись вчили. Насправді іноді простіше почати заново, ніж намагатися зібрати докупи минулі знання. Ми можемо пам'ятати окремі правила, слова й назви часів, але не розуміти, як вони пов’язані між собою та коли використовуються у спілкуванні.

Достатньо почати із визначення актуального рівня англійської, зрозуміти, яких знань бракує, і відштовхуватися від власних цілей: говоріння, робота, подорожі тощо. Навчання на сучасних курсах з відмінних від шкільного підходу допоможе побудувати нову систему знань та зрозуміти, як насправді працює мова та як її використовувати.