День відкритих дверей, або стороннім вхід дозволено

Якщо театр починається з вішалки, то ЗВО — від дня відкритих дверей. Саме після цієї події більшість абітурієнтів ухвалюють остаточне рішення: вступати чи не вступати до певного університету.

Отже, які моменти необхідно з’ясувати у день відкритих дверей, щоби враження про ЗВО були найбільш об’єктивним?

Більшість закладів освіти проводять дні відкритих дверей навесні чи восени. Зазвичай інформація про цей захід афішується досить широко: оголошення на офіційних сайтах та інформаційних стендах вишу, анонси в спеціалізованих виданнях тощо. В ідеалі добре б «відзначитись» на цих зборах кілька разів: у 10 класі — суто з метою ознайомлення, восени випускного навчального року — щоб остаточно визначитися з факультетом, спеціальністю, спеціалізацією та формою навчання, і навесні — щоб з’ясувати умови вступу.

Хто рано встає...

День відкритих дверей — достатньо тривалий захід. Починається він зазвичай о 10-й ранку і триває 5–6 годин. Враховуючи, що попереду практично весь день, може виникнути спокуса прийти пізніше — мовляв, багато часу, тож усе можна встигнути. Насправді на день відкритих дверей варто прийти за пів години до початку офіційної частини, щоб подивитися навкруги, ознайомитися з порядком денним, вивчити рекламні буклети та методичні брошури (найчастіше їх продають у фоє). До речі, література для абітурієнтів зазвичай містить FAQ — відповіді на найпоширеніші питання.

Регламент

Дні відкритих дверей у всіх вишах проходять за однаковою схемою: загальні збори — вступна частина — спочатку демонструється невеликий відеоролик про виш — слово ректора — виступ ще двох-трьох осіб з адміністрації — консультації в аудиторіях на факультетах. Після офіційної частини абітурієнти та їхні батьки мають змогу поставити свої запитання. Як показує практика, гості вважають за краще надсилати до президії записки із залу: багато хто соромиться звертатися до ректора особисто. Найпопулярніші запитання можна умовно розділити на дві групи: загального характеру (можливі форми навчання, військова кафедра, порядок проведення вступних іспитів тощо) і конкретні, які стосуються певної спеціальності, спеціалізації тощо. Останні краще ставити не на загальних зборах, а безпосередньо на факультеті — у цьому випадку ви отримаєте більш вичерпну відповідь.

Слово ректора

Звернення ректора до абітурієнтів — ключовий момент дня відкритих дверей. З того, як побудована промова, можна багато сказати про заклад освіти. В ідеалі цей монолог має бути максимально конкретним: гості хочуть почути розповідь про специфіку цього вишу, а не про систему вищої освіти загалом. Мета звернення ректора — пояснити абітурієнтам, чим цей університет відрізняється від десятків йому подібних, яку цінність являє освіта, здобута тут, які перспективи чекають на випускників. Якщо промова складається з нескінченних дифірамбів на адресу alma mater, ба більше — з негативних висловлювань про колег з «організацій-конкурентів», можна замислитися, чи так вже все добре в «датському королівстві».

Дванадцять важливих питань

Звернення ректора закінчилося, і настав час ставити запитання. В ідеалі список тем, які цікавлять вас, краще скласти вдома, інакше багато що можна забути або упустити. Отже, що потрібно уточнити на дні відкритих дверей?

1. Статус вишу: зазвичай абітурієнти обізнані заздалегідь, до якого вишу вони збираються вступати — державний чи недержавний. Проте, якщо заклад освіти не входить до «першої десятки», якщо інформації про нього не надто багато, краще зайвий раз уточнити цей пункт.

Якщо ЗВО недержавний, обов’язково дізнайтесь, чи є у нього ліцензія та свідоцтво про державну акредитацію. Ці документи є основними: перший гарантує право на організацію навчання як такого, другий — право видавати дипломи державного зразка. І ліцензія, і акредитація «оновлюються» кожні п’ять років. До речі, наявність свідоцтва про акредитацію потрібно уточнити й в державному виші, особливо це стосується нових спеціальностей, які нещодавно відкрилися (щоб бути акредитованою, спеціальність має існувати у виші як мінімум п’ять років).

Дуже важливо, чи має недержавний виш власну будівлю. Якщо її немає, варто з’ясувати, на який термін укладено договір оренди. Відсутність власного приміщення у вишу визначити нескладно: зазвичай такі навчальні заклади орендують кілька невеликих площ (найчастіше в різних кінцях міста), а для проведення відкритих дверей орендують будівлю концертного залу або кінотеатру. Якщо ви опинилися саме в такому приміщенні, обов'язково уточніть, де будуть проходити заняття. Не виключено, що просторі світлі аудиторії знаходитимуться в незручному районі.

2. Конкурс і прохідний бал: як правило, для орієнтира наводяться дані минулого року, але не варто забувати, що це є досить неточним «вимірювальним приладом».

3. Пільги: якщо ви належите до тієї чи іншої групи пільговиків, має сенс уточнити, як ваше право може реалізуватися в конкретному виші: які документи та довідки необхідно зібрати. На комерційні виші положення про надання пільг не поширюється — це питання розв’язує адміністрація закладу на власний розсуд.

4. Олімпіади: крім олімпіад школярів багато великих вишів проводять власні конкурси, і їх переможці можуть, за рішенням університетської адміністрації, отримати певні переваги під час вступу.

5. Підготовчі курси: графік їх роботи, можливі форми підготовки (очна, заочна, дистанційна та ін.). Також варто поцікавитися, чи одержують абітурієнти, які закінчили ці курси, якісь привілеї при вступі.

6. Військова кафедра: варто зазначити, що питання можливості отримати відстрочку від армії зазвичай ставити не забувають, а часом його ставлять на дні відкритих дверей кілька разів.

7. Гуртожиток: вільні місця, умови заселення (вартість, терміни оплати).

8. Система освіти: вона може бути як двоступеневою — бакалаврат + магістратура, так і з неперервною магістратурою.

9. Викладацький склад: співвідношення кількості власних та позаштатних педагогів, кількість викладачів із науковими ступенями. У виші може бути близько 30–40 % позаштатних викладачів — зазвичай це практики, що поєднують основну роботу з викладанням. Таке співвідношення вважається оптимальним для прогресивного закладу освіти.

10. Матеріально-технічна база: оснащення вишу комп’ютерами, наявність бібліотек (зокрема й електронних), спортивних майданчиків, баз відпочинку тощо.

11. Особливості платного навчання: це питання є актуальним і для комерційних, і для державних вишів. Потрібно з’ясувати низку деталей: скільки доведеться платити за рік, чи є можливість отримати кредит на освіту, чи планується збільшення вартості навчання протягом наступних років. Якщо ви збираєтеся вчитися за гроші, можна попросити для ознайомлення зразок договору між студентом та університетом.

12. Практика: можливість стажувань за кордоном, контакти вишу з потенційними роботодавцями, перспективи подальшого працевлаштування.

Фігура замовчування

На основі того, як ректор та інші учасники дня відкритих дверей відповідають на запитання аудиторії, можна скласти думку не лише про їхні ораторські здібності, а й про «прозорість» та відкритість закладу освіти в цілому. Насправді на презентації вишу не місце «туману» та флеру таємничості — кожне питання має знаходити конкретну, вичерпну відповідь. Усі аспекти, пов’язані з навчанням (від кількості бюджетних місць на тій чи іншій спеціальності до терміну дії ліцензій та договорів оренди) не можуть бути предметом комерційної таємниці.